У статті зазначено, що однією з головних завдань установ виконання покарань є боротьба з насильницькими злочинами, що вчиняються як щодо засуджених, так і щодо співробітників цих установ. Саме тому спеціально-кримінологічне запобігання, яке проводиться з цією метою, повинно базуватись на чіткому плануванні та якісно сформованому прогнозі можливих виявів цих протиправних дій.

Ключові слова: злочини проти правосуддя, втеча з місць позбавлення во-лі, засуджена особа, установа виконання покарань, причини та умови вчинення злочину, спеціально-кримінологічне запобігання.

Список використаних джерел

1. Александров Ю. В., Антипов, В. І., Дудоров О. О. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник. Київ. Атіка, 2008. 376 с.
2. Антонян Ю. М. О понятии профилактики преступлений. Вопросы борьбы с преступностью. 1977. Вып. 26. С. 25–26.
3. Шурухнов Н. Г. Личность пенитенциарного преступника. Социологические исследования. 1992. № 7. С. 73–83.
4. Джужа О. М. Кримінологія: загальна частина: навч. посіб. Київ, Юрінком Інтер, 2001. 384 с.
5. Ромашов Р. А. Криминальный конфликт: теория и понятия. Современные проблемы борьбы с преступностью: материалы научно-практической конференции, посвященной 70-летнему юбилею проф. Е. И. Каиржанова / под ред. С. Е. Еркенова, Д. С. Омарова, Д. С. Чукмаитова и др. Алматы: б.в., 2003. С. 14–17.
6. Ліхолєтова Ю. А. Кримінологічна характеристика особи злочинця-рецидивіста. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2010. № 5. С. 163–169.