Світовий досвід дослідження скелетизованих трупів показує, що вирішення питання про давність поховання трупа є досить складним завданням, що вимагає комплексного підходу. Кісткові останки виявляють, як правило, випад­ково, при різних земляних роботах. Рідше їх ексгумація може бути запланована, наприклад, якщо під час розслідування злочину слідство має дані про місце приховування трупа. Встановлення давності настання смерті за кістковими останками тісно пов’язане з термінами скелетизації. Останні, в свою чергу, залежать від багатьох умов, що відносять як безпосередньо до стану організму людини до моменту його смерті, так і умов навколишнього середовища.

Ключові слова: криміналістика, остеологія, ексгумація, скелетизація.

Список використаних джерел

1. Бутомо С. В. Применение радиоуглеродного метода в археологии. Новые методы в археологических исследованиях. Москва: Изд-во АН СССР, 1963, С. 9–31.
2. Лебединская Г. В. Реконструкция лица по черепу: методическое руководство. Москва, 1998. 125 с.
3. Пашкова В. И. Очерки судебно-медицинской остеологи. Москва, 1963. 154 с.
4. Рубежанский А. Ф. Некоторые причины различия изменений костей, находившихся одинаковое время в почвах, сходных по морфологическим признакам. Суд.-мед. експерт. № 4. С. 25–28.
5. Федосюткин Б. А. Медицинская криминалистика: руководство предназначено для лиц, занимающихся расследованием преступлений, и широкого круга читателей. Ростов-на-Дону: Приазовский Край, 2006. 422 с.
   
   [collapse]