У статті обґрунтовано доцільність вивчення злочинності у Збройних Силах України як у широкому, так і вузькому значеннях. У першому випадку аналізований вид злочинності має загальнокримінальний характер і представлений сукупністю кримінальних правопорушень, вчинення яких можливе як військовослужбовцями Збройних Сил України, так і іншими суб’єктами. У вузькому розумінні злочинність у Збройних Силах України розглядається як сукупність відповідних кримінальних правопорушень, вчинення яких можливе лише через перебування особи у статусі спеціального суб’єкта, яким у цьому контексті є військовослужбовець Збройних Сил України.

Ключові слова: Збройні Сили України, військовослужбовці, кримінологічне дослідження, злочинність, детермінанти, запобігання.

 Список використаних джерел

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
2. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 р. № 2341-III. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25–26. Ст. 131.
3. Карпенко М. І. Причини і запобігання військовим злочинам анархічної мотивації. Юридична наука. 2013. № 3. С. 81–89.
4. Карпенко М. І. Причини і запобігання необережним військовим злочинам легковажної мотивації. Юридична наука. 2013. № 4. С. 113–120.
5. Колодяжний М. Військові злочини в Україні: детермінація та запобігання. Вісник Національної академії правових наук України. 2013. № 4. С. 191–197.
6. Бакун В. І. Проблемні питання індивідуального попередження злочинів у Збройних Силах України. Юридична наука. 2013. № 7. С. 36–44.
7. Дмитренко Н. А. Використання поліграфа як одного із засобів запобігання злочинності у Збройних Силах України. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2018. Вип. 53. Т. 2. С. 62–66.
8. Туркот М. Детермінанти військової злочинності. Вісник Національної академії прокуратури України. 2013. № 3. С. 19–23.
9. Богатирьов І. Г. Превенція злочинності серед військовослужбовців в Україні шляхом застосування кримінального покарання. Збірник наукових праць Ірпінської фінансово-юридичної академії (економіка, право). 2013. № 2. С. 96–100.
10. Кулик О. Г. Злочинність в Україні: теорія і практика кримінологічного дослідження: дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.08. Київ, 2013. 400 с.
11. Костенко О. М. Модернізація доктрини сучасної кримінології у парадигмі соціального натуралізму. Вісник Асоціації кримінального права України. 2014. № 1. С. 190–208.
12. Курило В. І., Михайлов О. Є., Яра О. С. Кримінологія: Загальна частина. Курс лекцій: навч. посіб. Київ: Кондор, 2006. 192 с.
13. Джужа О. М., Іванов Ю. Ф. Кримінологія: навч. посіб. Київ: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2006. 264 с.
14. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 березня 2021 року «Про Стратегію воєнної безпеки України»: Указ Президента України від 25 березня 2021 р. № 121/2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/121/2021#n2 (дата звернення: 09.04.2021).
15. Бондарєв В. В. Насильство серед військовослужбовців (поняття, характеристика, причини та попередження): монографія. Київ: Київський національний торговельно-економічний університет, 2002. 272 c.
16. Карпенко М. І. Кримінальна відповідальність за порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (кримінально-правове та кримінологічне дослідження): монографія / за заг. ред. В. К. Матвійчука. Київ: КНТ, 2007. 232 с.
17. Григорян В. А., Косоплечев Н. П., Федулов И. В. Система мер предупреждения преступности. Деятельность государственных органов и общественных организаций по профилактике тунеядства, пьянства, наркомании, рецидивной преступности: метод. пособ. Москва, 1988. 128 c.