ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ПРОБАЦІЇ В КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ: ДОСВІД КРАЇН СКАНДИНАВІЇ ЯК ПРИКЛАД ДЛЯ НАСЛІДУВАННЯ

Автор(и): Кузнєцов О. О., Пузиревський М. В., Тагієв C. Р.

Місце роботи:

Кузнєцов О. О.,

старший викладач кафедри тактико-спеціальної підготовки,

Академія Державної пенітенціарної служби, м. Чернігів, Україна

ORCID: 0000-0002-1064-9116;

Пузиревський М. В.,

начальник кабінету кафедри тактико-спеціальної підготовки,

Академія Державної пенітенціарної служби, м. Чернігів, Україна

ORCID: 0000-0001-8835-3238;

Тагієв C. Р.,

доктор юридичних наук, заслужений юрист України,
завідувач кафедри кримінального,
кримінально-виконавчого права та кримінології,

Академія Державної пенітенціарної служби, м. Чернігів, Україна

Мова: українська

Науковий вісник Сіверщини. Серія: Право: 2020. № 1 (9): 104-113

https://doi.org/10.32755/sjlaw.2020.01.104

Анотація

У статті висвітлено важливість становлення служби пробації в Україні, оскільки розвиток цієї інституції наближає вітчизняне правове поле до «європейських стандартів». На сьогодні кримінально-правова та кримінально-виконавча політика України спрямована на економію репресії та широке застосування (там, де це можливо і доцільно) покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, враховуючи те, що наслідки ув’язнення є негативними як для особистості засудженого, так і для самого суспільства. Досліджено, що у країнах Західної Європи, в тому числі країнах Скандинавського півострова, органи нагляду та пробації організовані в межах Міністерства юстиції. Офіцери пробації є державними службовцями. З метою встановлення контактів їм можуть допомагати добровільні наглядачі, особливо актуальним це є для малозаселених територій. Діяльність добровільних наглядачів координує служба пробації.

Ключові слова: служба пробації, виправлення, пробаційний нагляд та контроль, ресоціалізація, пенітенціарна служба, виконання покарань, країни Скандинавського півострова.

Список використаних джерел

  1. Богатирьов І. Г., Звенигородський О. М., Іваньков І. В. та ін. Виконання покарання, не пов’язаних з позбавленням волі, та основи пробації: курс лекцій. Чернігів: Просвіта, 2007. 236 с.
  2. Дрижак В. В., Чебоненко С. О. Робоча книга співробітника кримінально-виконавчої інспекції: навчальний посібник. Чернігів, 2006. 92 с.
  3. Богатирьова О. І. Теоретико-прикладні засади впровадження пробації в Україні: монографія. Київ: Дакор, 2013. 368 с.
  4. Боднар І. В., Іваньков І. В., Іваньков О. І. Окремі питання реформування служби пробації в Україні. Юридичний науковий електронний журнал: електронне наукове фахове видання. № 5. С. 167–170.
  5. Бадира В. А., Денисов С. Ф., Денисова Т. А. та ін. Кримінально-виконавче право: навчальний посібник. Видання друге, змінене і доповнене. Київ: Істина, 2010. 480 с.
  6. Романов М. В. Конспект лекцій з кримінально-виконавчого права: курс лекцій. Харків: В-во Права Людини», 2015. 256 с.
  7. Ягунов Д. В. Що стоїть на заваді створення служби пробації в Україні? (до питання про створення національної моделі пробації). Актуальні проблеми європейської інтеграції: збірник статей з питань європейської інтеграції та права. Випуск шостий. Одеса: Фенікс, 2011. С. 146–173.
  8. Яковець І. С. Європейські підходи до вирішення питань виїзду суб’єктів пробації за кордон. Теоретичні та практичні аспекти інституту пробації в Україні: матеріали міжнародного круглого столу (м. Київ, 22 червня 2018 року). Київ: Національна академія прокуратури України, 2018. С. 151–154.
  9. Пивовар Н. Г., Тимофеєв С. О., Янчук О. Б. та ін. Практика виконання альтернативних покарань. Інформаційний бюлетень № 3. Київ: ДДУПВП, 2010. 143 с.

[collapse]

Повний текст .pdf

©2024. Пенітенціарна академія України